Лютий 2022 року. На сімейній вечері в домі Терентія Пузиря наелектризована атмосфера. Зять Михайло Калинович говорить про наближення великої війни. Пузир же в неї не вірить. Своїй дочці Соні Пузир дорікає за те, що вона як менеджер його агрофірми тратить ресурси на допомогу в тренуванні тероборони та підтримку дитбудинку. А тим часом внуків Пузиреві вона не народила! Донька і зять обурені нападками Пузиря і його ставленням до питань оборони.
Через сварку з Пузирем Калинович і Соня передчасно їдуть додому – вони живуть у селі неподалік, за річкою. Воно є центром ОТГ, яку Михайло очолює. Дорогою Калинович каже, що хоч його тесть і динозавр, та в одному він із ним згоден – щодо радості мати дітей. Але Соня і чути не хоче про материнство у такий час.
Ранок 24 лютого. Пузир і Марія прокидаються в ліжку від звуків далеких вибухів – це повномасштабне вторгнення росії, як вони бачать у новинах. Терентій шокований стрімким розгортанням подій. Дзвонить Соня і переконує його виїжджати. Пузир нікуди виїжджати не збирається – він тут Хазяїн і планує ним залишитись. Однак він пропонує дочці вирушати на захід і брати з собою матір Марію. Але ні дочка, ні дружина Пузиря не хочуть покидати свій дім. Соня твердо налаштована допомагати і цивільним зі своєї громади, і військовим у цей вирішальний час.
Передбачаючи прихід окупантів, Пузир першим ділом закопує у дворі велику суму готівки в доларах – головну свою цінність і надбання, як він вважає.
Бої вже чути на околицях села Пузиря. Він приїздить на агрофірму, звідки за вказівкою Соні працівники вже виїхали і відігнали техніку в більш безпечний район.
На іншому березі річки Калинович і Соня, що збиралися приїхати до батьків і особисто переконати їх виїжджати, наближаються до мосту і виявляють, що він блокований підрозділом ЗСУ, яким керує офіцер із позивним «Гонта». Той пояснює, що на іншому березі наступають росіяни і їхати туди він нікому не дозволить – це самогубство. Так Соня і Калинович опиняються відрізаними від берега, на якому лишилися її батьки.
Зненацька на агрофірму Пузиря заїжджає колона російської військової техніки, якою командує майор Басов. Підприємство обрали невипадково – тут є ангари для техніки і приміщення для живої сили. Шокованого Пузиря окупанти приймають за сторожа – через його забруднений робочий одяг і виганяють з території.
Як поступить Пузир, коли на кону стоїть все, що він заробив за життя? Яка йому випаде карта: стати колаборантом чи рятівником громади в умоавах страшної окупації?
Автори: Тарас Антипович, Валентина Руденко, Тарас Ткаченко
Режисери-постановники: Тарас Ткаченко, Заза Буадзе
Через сварку з Пузирем Калинович і Соня передчасно їдуть додому – вони живуть у селі неподалік, за річкою. Воно є центром ОТГ, яку Михайло очолює. Дорогою Калинович каже, що хоч його тесть і динозавр, та в одному він із ним згоден – щодо радості мати дітей. Але Соня і чути не хоче про материнство у такий час.
Ранок 24 лютого. Пузир і Марія прокидаються в ліжку від звуків далеких вибухів – це повномасштабне вторгнення росії, як вони бачать у новинах. Терентій шокований стрімким розгортанням подій. Дзвонить Соня і переконує його виїжджати. Пузир нікуди виїжджати не збирається – він тут Хазяїн і планує ним залишитись. Однак він пропонує дочці вирушати на захід і брати з собою матір Марію. Але ні дочка, ні дружина Пузиря не хочуть покидати свій дім. Соня твердо налаштована допомагати і цивільним зі своєї громади, і військовим у цей вирішальний час.
Передбачаючи прихід окупантів, Пузир першим ділом закопує у дворі велику суму готівки в доларах – головну свою цінність і надбання, як він вважає.
Бої вже чути на околицях села Пузиря. Він приїздить на агрофірму, звідки за вказівкою Соні працівники вже виїхали і відігнали техніку в більш безпечний район.
На іншому березі річки Калинович і Соня, що збиралися приїхати до батьків і особисто переконати їх виїжджати, наближаються до мосту і виявляють, що він блокований підрозділом ЗСУ, яким керує офіцер із позивним «Гонта». Той пояснює, що на іншому березі наступають росіяни і їхати туди він нікому не дозволить – це самогубство. Так Соня і Калинович опиняються відрізаними від берега, на якому лишилися її батьки.
Зненацька на агрофірму Пузиря заїжджає колона російської військової техніки, якою командує майор Басов. Підприємство обрали невипадково – тут є ангари для техніки і приміщення для живої сили. Шокованого Пузиря окупанти приймають за сторожа – через його забруднений робочий одяг і виганяють з території.
Як поступить Пузир, коли на кону стоїть все, що він заробив за життя? Яка йому випаде карта: стати колаборантом чи рятівником громади в умоавах страшної окупації?
Автори: Тарас Антипович, Валентина Руденко, Тарас Ткаченко
Режисери-постановники: Тарас Ткаченко, Заза Буадзе
- Категория
- Военные
Комментариев нет.